«Не чекав, що зустрінемось знову» – слова Сергія, побратима Фелікса Куртаніча звучали біля «Стіни пам’яті» нашого центру якось по-особливому.

До нас боєць завітав вперше і свій перший погляд пав на фото нашого безстрашного «Лиса Подільського». Вони пережили разом перше бойове хрещення – в 2015 році мінометний обстріл серед ночі по приїзду в Піски. Це було неочікувано та шокуюче страшно, але всі розуміли, що війна, то є війна.

Сергій згадує побратима: «Ми були в складі добровольчого загону «ОУН», потім нас змінила 93 механізована бригада, Фелікс, завжди в настрої, навіть на війні він шукав позитив. Писав пісні, майже щовечора «видавав» нам свої музичні композиції. Я не можу забути його щиру безпосередню посмішку та разом з тим – впевненість в очах. До цих пір не віриться, що його вже немає. …Такі, як Фелікс не вмирають!».

Інтерв’ю з побратимом Ф.Куртаніча читайте в газеті «Голос Довіри» (січень).